мулько
МУЛЬКО. Присл. до мулький. - 3 рідних є хто на війні? - Син. Мо, десь під кущиком перезувається, щоб не мулько тікати було (Тют., Вир, 1964, 325); // у знач. присудк. сл. Голому й на сіні мулько (Укр.. присл.., 1955, 41); Надвечір Дмитрик помічав, що йому чогось мулько на серці (Коцюб., І, 1955, 134); Сидячи на ослоні, Мамій понуро дивився в землю. На душі було якось мулько і трохи соромно (Добр., Тече річка.., 1961, 228).
мулька
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мулька | мульки |
Родовий | мульки | мульок |
Давальний | мульці | мулькам |
Знахідний | мульку | мульок |
Орудний | мулькою | мульками |
Місцевий | на/у мульці | на/у мульках |
Кличний | мулько | мульки |