муляр
МУЛЯР, а, ч. Фахівець, майстер мурування. Муляр Никифор рано встав (Фр., XIII, 1954, 309); [Річард:] Якби згубив кітару [кіфару] Аполлон і стратив голос, мурував би тільки, то певне б звався муляром, не богом (Л. Укр., III, 1952, 114); Він пригадав, як на заводі муляри мурували стіни нового корпусу (Чорн., Визвол. земля, 1959, 54).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | муляр | муляри |
Родовий | муляра | мулярів |
Давальний | мулярові, муляру | мулярам |
Знахідний | муляра | мулярів |
Орудний | муляром | мулярами |
Місцевий | на/у мулярі, мулярові | на/у мулярах |
Кличний | муляре | муляри |