мученицький
МУЧЕНИЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до мученик і мучеництво. Від таких людей [жандармів, станових], крім простої та прикрої тяганини, ніякого мученицького вінця не діждешся (Фр., II, 1950, 148); Він не мав ніякого уявлення про те, як потопають люди, і тепер, з головою занурившись у воду незнайомої річки, вирішив, що настав кінець його мученицькому життю (Загреб., Європа 45, 1959, 100); // Який настає в муках. Юні герої мужньо прийняли мученицьку смерть (Іст. УРСР, II, 1957, 556); // Який виражає муку, страждання. З таким мученицьким обличчям підводився [Довбня] зі стільця, наче сходив на голгофу (Кир., Вибр., 1960, 317).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | мученицький | мученицька | мученицьке | мученицькі |
Родовий | мученицького | мученицької | мученицького | мученицьких |
Давальний | мученицькому | мученицькій | мученицькому | мученицьким |
Знахідний | мученицький, мученицького | мученицьку | мученицьке | мученицькі, мученицьких |
Орудний | мученицьким | мученицькою | мученицьким | мученицькими |
Місцевий | на/у мученицькому, мученицькім | на/у мученицькій | на/у мученицькому, мученицькім | на/у мученицьких |