мімічний
МІМІЧНИЙ, а, е. Прикм. до міміка. Коли він [Зарудний] почне зараз говорити про свою радість, не треба думати, що ця радість засяє раптом на його суворому, не багатому мімічними відтінками обличчі (Довж., Зач. Десна, 1957, 543); Дарка навмисне зробила зухвале лице, наскільки вистачало в неї мімічних здібностей, але однаково професор не звертав більше уваги на неї (Вільде, Повнол. діти, 1960, 261); // Виражений засобами міміки. Мілевський підійшов до неї [Сані] перегортати ноти; між ними розмова мімічна (Л. Укр., II, 1951, 25); Приваблює глядачів колоритна мімічна сценка за мотивами твору М. Гоголя "Сорочинськцй ярмарок" у виконанні родини Філіпенків (Літ. газ., 20.ХІІ 1960, 11).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | мімічний | мімічна | мімічне | мімічні |
Родовий | мімічного | мімічної | мімічного | мімічних |
Давальний | мімічному | мімічній | мімічному | мімічним |
Знахідний | мімічний, мімічного | мімічну | мімічне | мімічні, мімічних |
Орудний | мімічним | мімічною | мімічним | мімічними |
Місцевий | на/у мімічному, мімічнім | на/у мімічній | на/у мімічному, мімічнім | на/у мімічних |