місиво
МІСИВО, а, с., розм. 1. Напіврідка суміш чого-небудь. Сьогодні зранку прорвало понтонний трубопровід. Сіре місиво дужим фонтаном рвонулося вгору (Донч., II, 1956, 87); Вали закрутилися в рубчастих гніздах і почали розтирати і роздирати ганчірки, і це місиво потроху ставало ріденьким білим молоком (Тулуб, Людолови, II, 1957, 310); // Те саме, що тісто. Над ночвами вона нахилила широку спину, по лікті втопила голі руки в тягуче місиво і гарцювала по ньому кулаками (Чорн., Потік.., 1956, 8); // В'язке болото, грязюка (на шляхах, стежках і т. ін.). Довго м'яв [Олекса] сніг ненадійними черевиками, що аж ніяк не були пристосовані до мокрої снігової каші та густого чорноземного місива (Руд., Остання шабля, 1959, 288); Вулиця Маршалкова перетворилася на суцільне багно, що липким глиняним місивом тяглася за постолами (Чорн., Визвол. земля, 1953, 30).
2. Корм для худоби або птиці з суміші борошна, м'якини або висівок. Стара почала поратись по господарству.., робити місиво для свині тощо (Хотк., І, 1966, 103).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | місиво | місива |
Родовий | місива | місив |
Давальний | місиву | місивам |
Знахідний | місиво | місива |
Орудний | місивом | місивами |
Місцевий | на/у місиві | на/у місивах |
Кличний | місиво | місива |
місити
МІСИТИ, мішу, місиш, недок., перех. 1. Розминати яку-небудь густу в'язку масу, змішуючи, перемішуючи її. Мотря місила коло хати глину (Коцюб., І, 1955, 50); Хляпала діжа, Параска місила круте тісто (Горд., II, 1959, 345); * У порівн. Розпалилися всі, розмахались руками, наче місили ними тісто в діжі, гамір у хаті (Головко, II, 1957, 283).
Місити болото (грязюку, версту і т. ін. ) - йти або їхати по грязькій дорозі. Підводи, за наказом фельдфебеля, перемістилися у хвіст колони і тепер поволеньки місили болото позаду (Коз., Гарячі руки, 1960, 120); По розгаслій дорозі йти було важко; версту по версті місив ногами Давид, на кожному кроці провалюючись у талому снігу (Головко, II, 1957, 178); Місити діжу - перемішувати вчинене на хліб тісто в діжі. Другі молодиці місили діжу та тісто на паляниці в здорових ночвах (Н.-Лев., III, 1956, 73); Звечора вчинила [Катря], а це затопила в печі й стала діжу місити (Головко, II, 1957, 206).
2. перен., розм. Завдавати ударів; бити (у 2 знач.). А дрібнота Уже за порогом як кинеться, по улицях, Та й давай місити Недобитків православних, А ті голосити (Шевч., І, 1951, 248); Ніколи б не повірив, що він за в'язку сушняку може до півсмерті катувати людину важкими носаками, місити чобітьми (Стельмах, І, 1962, 91).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мішу | місимо |
2 особа | місиш | місите |
3 особа | місить | місять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | міситиму | міситимемо |
2 особа | міситимеш | міситимете |
3 особа | міситиме | міситимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | місив | місили |
Жіночий рід | місила | |
Середній рід | місило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | місімо | |
2 особа | міси | місіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | місячи | |
Минулий час | місивши |