мітка
МІТКА, и, ж. І. Знак, зроблений на кому-, чому-небудь. Той не сталевар, хто розпеченою сталлю не мічений... Кажуть, що раніше з цієї мітки починалося життя на заводі (Руд., Вітер.., 1958, 288); - Мітку шукай. Знайшли помічені дерева і до самого обіду працювали справно, без жодного перекуру (Тют., Вир, 1960, 243).
2. Дія за знач, мітити1. Мітка [атома] найпростіше досягається добавкою незначної кількості радіоактивного ізотопу (Наука.., 5, 1959, 21).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мітка | мітки |
Родовий | мітки | міток |
Давальний | мітці | міткам |
Знахідний | мітку | мітки |
Орудний | міткою | мітками |
Місцевий | на/у мітці | на/у мітках |
Кличний | мітко | мітки |
міткий
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | міткий | мітка | мітке | міткі |
Родовий | міткого | міткої | міткого | мітких |
Давальний | міткому | міткій | міткому | мітким |
Знахідний | міткий, міткого | мітку | мітке | міткі, мітких |
Орудний | мітким | міткою | мітким | міткими |
Місцевий | на/у міткому, міткім | на/у міткій | на/у міткому, міткім | на/у мітких |