мітчик
МІТЧИК1, а, ч. 1. Той, хто ставить відмітні знаки, мітки на кому-, чому-небудь.
2. Прилад, знаряддя, яким ставлять мітки.
МІТЧИК2, а, ч. Інструмент у вигляді гвинта для нарізування внутрішньої різьби. Для нарізування різьб у глухих і наскрізних отворах часто застосовують мітчики (Різальні інстр.., 1959, 115); Панюшкін, а слідом за ним і Світлана по-новому шліфували мітчики (Автом.. Коли розлуч. двоє, 1959, 736).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мітчик | мітчики |
Родовий | мітчика | мітчиків |
Давальний | мітчикові, мітчику | мітчикам |
Знахідний | мітчик, мітчика | мітчики, мітчиків |
Орудний | мітчиком | мітчиками |
Місцевий | на/у мітчику | на/у мітчиках |
Кличний | мітчику | мітчики |