міч
МІЧ, мочі, ж., заст. Сила. - Та деріть дужче! - крикнув що є мочі сам пан сотник конотопський (Кв.-Осн., II, 1956, 185); Повертало сонце на південні грані; В горах полилися струмені весняні; Все кругом кипіло, і очам здавалось, Що й само каміння мочі набиралось (Щог., Поезії, 1958, 216); У пошані той у нас, хто працює вміло; Вміло, чесно, в повну міч (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 139).
Немає (не стане) мочі - не вистачає (не вистачить) сили. Даремно горять мої очі: тьму освітити немає в них мочі... (Л. Укр., І, 1951, 271); Сказать немає мочі (Сос., 1,1957, 207); Всяке діло за тобою, І не стане мочі Все робити та робити з ранку і до ночі! (Щог., Поезії, 1958, 76).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | міч | мочі |
Родовий | мочі | мочей |
Давальний | мочі | мочам |
Знахідний | міч | мочі |
Орудний | міччю | мочами |
Місцевий | на/у мочі | на/у мочах |
Кличний | моче | мочі |