набіл
НАБІЛ, у, ч., діал. Молоко; молочні продукти. - Адже це ті самі хлопи, яких щодня бачимо на торгах, які нам носять набіл (Фр., VI, 1951, 272); Старший вівчар попрощався зі своїм депутатом [власником полонини], і той побажав йому щастя в дорозі та на полонині. Дав йому кілька порад, як пасти худобу, як збирати набіл (Гжицький, Опришки, 1962, 18).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | набіл | набіли |
Родовий | набілу | набілів |
Давальний | набілові, набілу | набілам |
Знахідний | набіл | набіли |
Орудний | набілом | набілами |
Місцевий | на/у набілі | на/у набілах |
Кличний | набіле | набіли |