навідкладати
НАВІДКЛАДАТИ, аю, аєш, док., перех. Відкласти значну кількість чого-небудь. Жінка стала одбирати книжки.. Чималеньку вже навідкладала купку і ще відбирала (Головко, ІІ, 1957, 452).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | навідкладаю | навідкладаємо |
2 особа | навідкладаєш | навідкладаєте |
3 особа | навідкладає | навідкладають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | навідкладав | навідкладали |
Жіночий рід | навідкладала | |
Середній рід | навідкладало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | навідкладаймо | |
2 особа | навідкладай | навідкладайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | навідкладавши |