нагомоніти
НАГОМОНІТИ, ню, ниш, док., розм. 1. перех. Розповісти, повідомити багато чого-небудь.
@ Нагомоніти повну хату - те саме, що Наговорити повну хату (повні вуха) (див. наговорювати). [Кость:] Приведе [мати] в школу, роздіне, нагріє, піде учителю нагомонить повну хату (Вас., III, 1960, 171).
2. неперех., на кого. Накричати на кого-небудь, вилаяти когось. Дід Танасій не без того, щоб коли не нагомонів на його, часом і за чуба скубне, а за очі хвалить хлопця (Вас., І, 1959, 268).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | нагомоню | нагомонимо |
2 особа | нагомониш | нагомоните |
3 особа | нагомонить | нагомонять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | нагомонів | нагомоніли |
Жіночий рід | нагомоніла | |
Середній рід | нагомоніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | нагомонімо | |
2 особа | нагомони | нагомоніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | нагомонівши |