надарувати
НАДАРУВАТИ, ую, уєш, док., перех., розм. 1. Подарувати кому-небудь щось; подарувати багато, у великій кількості. - А покажи мені, доню, ті дарунки, що тобі надарував.. москаль (Стеф., І, 1949, 236); У мене на руках неоціненні скарби - "Кобзар" Тараса Григоровича Шевченка і твори Миколи Васильовича Гоголя. Надарувала хороша, незабутня Ніна Андріївна (Ковінька, Кутя.., 1960, 91); // Віддячити подарунком за послугу. - За те, що ви вчинили мені послугу, я вас надарую (Н.-Лев., III, 1956, 295).
2. перен. Наділити кого-небудь певними якостями, властивостями і т. ін. Чимало смішних рис надарував Карпенко-Карий своєму Мартинові Борулі (Рильський, III, 1956, 342).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | надарую | надаруємо |
2 особа | надаруєш | надаруєте |
3 особа | надарує | надарують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | надарував | надарували |
Жіночий рід | надарувала | |
Середній рід | надарувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | надаруймо | |
2 особа | надаруй | надаруйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | надарувавши |