надити
НАДИТИ, джу, диш; наказ. сп. надь; недок., перех. 1. Приваблювати до себе, манити. Все, що бачив, надило його, але й пересичувало по короткім часі (Фр., III, 1950, 145); - Живеш тут, а надить тебе нетутешнє, краї далекі і як люди далекі живуть. (Гончар, Тронка, 1963, 60).
Надити зір (очі) - приваблювати очі. Цвіла у серці квітка й надив очі знайомий, погляд (Коцюб., II, 1955,189).
2. Ловити рибу, приманюючи на що-небудь. Не надь, Рибалко молоденький. На зрадний гак ні щуки, ні лина!.. (Г.-Арт., Байки.., 1958, 77); Пробивши луночку між льодових полявин. На блешню надимо було ми окунів (Рильський, Поеми, 1957, 255).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наджу | надимо |
2 особа | надиш | надите |
3 особа | надить | надять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | надитиму | надитимемо |
2 особа | надитимеш | надитимете |
3 особа | надитиме | надитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | надив | надили |
Жіночий рід | надила | |
Середній рід | надило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | надьмо | |
2 особа | надь | надьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | надячи | |
Минулий час | надивши |