надприродний
НАДПРИРОДНИЙ, а, е. 1. Якого, за містичними уявленнями, не можна пояснити природним шляхом; не підлеглий законам природи. Івась був тендітне створіння, що трималося на ногах тільки завдяки якійсь надприродній силі (Досв., Вибр., 1959, 222); Всі явища природи слов'яни пояснювали існуванням особливих надприродних істот - богів (Іст. СРСР, І, 1956, 35).
2. Який перевищуй звичайну міру, норму, звичайний ступінь вияву чого-небудь; незвичайний. Очі з ям глибоких Блищали острим надприродним блиском. Раз в раз десь гублячись в далечині (Фр., XIII, 1954, 197); З усіх існуючих у природі звуків бомба увібрала все найстрашніше, найтрагічніше, щоб на цілі покоління отруїти слух людини диким надприродним виттям жаху та смерті... (Ле, Право.., 1957, 106).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | надприродний | надприродна | надприродне | надприродні |
Родовий | надприродного | надприродної | надприродного | надприродних |
Давальний | надприродному | надприродній | надприродному | надприродним |
Знахідний | надприродний, надприродного | надприродну | надприродне | надприродні, надприродних |
Орудний | надприродним | надприродною | надприродним | надприродними |
Місцевий | на/у надприродному, надприроднім | на/у надприродній | на/у надприродному, надприроднім | на/у надприродних |