надряпаний
НАДРЯПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до надряпати. Написав [Семіон Стоколоса] до неї перший лист, несмілий, надряпаний, очевидно, тремтячою рукою (Фр., II, 1950, 298); // надряпано, безос. присудк. сл. Невправною малограмотною Ваньчиною ж рукою там [на паперовій кульці] було надряпано: "Рівно о дванадцятій" (Смолич, II, 1958, 102).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | надряпаний | надряпана | надряпане | надряпані |
Родовий | надряпаного | надряпаної | надряпаного | надряпаних |
Давальний | надряпаному | надряпаній | надряпаному | надряпаним |
Знахідний | надряпаний, надряпаного | надряпану | надряпане | надряпані, надряпаних |
Орудний | надряпаним | надряпаною | надряпаним | надряпаними |
Місцевий | на/у надряпаному, надряпанім | на/у надряпаній | на/у надряпаному, надряпанім | на/у надряпаних |