надсада
НАДСАДА, и, ж., розм. 1. Надмірне напруження сил; натуга. - І ніч і день, і ніч і день на панщині. Чорт їх зна, як вони не виздихали від такої надсади (Кв.-Осн., II, 1956, 244); Там, далеко внизу, хтось гукав довго, з надсадою: - Давай поро-он! (Донч., Дочка, 1950, 106).
2. Пошкодження, хвороба від великого напруження сил. - Нехай прилетить [Дем'ян] до мене... та чи не буде йому якої від того надсади? (Кв.-Осн., II, 1956, 197).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | надсада | надсади |
Родовий | надсади | надсад |
Давальний | надсаді | надсадам |
Знахідний | надсаду | надсади |
Орудний | надсадою | надсадами |
Місцевий | на/у надсаді | на/у надсадах |
Кличний | надсадо | надсади |