надушити
НАДУШИТИ1 див. надушувати.
НАДУШИТИ2, душу, душиш, док., перех. Обприскати, змочити, натерти кого-, що-небудь духами або чим-небудь пахучим. [Конон:] Який від вас гарний пах іде? [Жєня:] Хочеш, я й тебе надушу? (Кроп., II, 1958, 419); Інтересно: чи дорогі ж таки духи, чи так собі? Завтра навмисне зайду. Не я буду, коли не змушу її надушити мене (Ряб., Жайворонки, 1957, 51).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | надушу | надушимо |
2 особа | надушиш | надушите |
3 особа | надушить | надушать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | надушив | надушили |
Жіночий рід | надушила | |
Середній рід | надушило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | надушімо | |
2 особа | надуши | надушіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | надушивши |