назнавати
НАЗНАВАТИ, наю, наєш, недок., НАЗНАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. 1. Узнавати, вивідувати про існування, наявність чого-небудь. - Сьогодні оце, напившись чаю, побіжу по місті напитувать та назнавати квартиру для себе (Н.-Лев., І, 1956, 583); [Химка:] Хату хотів купувати. Назнав, каже, двір, що продається (Мирний, V, 1955, 252); // Знаходити, помічати, виявляти що-небудь. Назнав десь-то селянин В лісі шпаченята (Манж., Тв., 1955, 235); - Я назнав у одному місці свіжу сметану. У старої Прокопихи повна макітра назбирана (Тют., Вир, 1964, 44).
2. перев. док. Познайомившись, сподобати. Таки ж у нашому селі Назнав я дівчину... (Шевч., І, 1951, 396); Раніше, бувало, назнає парубок дівчину, то зараз же й скаже батькові та матері, а ті підуть на розглядини, роздивляться (Тют., Вир, 1960, 126).
3. тільки док. Зазнати, перенести багато неприємностей, горя і т. ін. Я кинулася до інших Олесевих знайомих, до котрих мала листи, але назнала стілько прикростей і сорому, що плюнула на все (Фр., III, 1950, 112).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | назнаю | назнаємо |
2 особа | назнаєш | назнаєте |
3 особа | назнає | назнають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | назнаватиму | назнаватимемо |
2 особа | назнаватимеш | назнаватимете |
3 особа | назнаватиме | назнаватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | назнавав | назнавали |
Жіночий рід | назнавала | |
Середній рід | назнавало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | назнаймо | |
2 особа | назнай | назнайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | назнаючи | |
Минулий час | назнававши |