наклеп
НАКЛЕП, у, ч. Неправда, поширювана з метою знеславити, зганьбити, заплямувати кого-, що-небудь; поширення неправдивих відомостей. [Катря:] Через мої наклепи тобі буде лихо!.. (Крон., II, 1958, 393); [Гібсон:] Це вже наклеп на цього генерала. Він цілком порядний чоловік (Собко, П'єси, 1958, 88); Наші перемоги розбивають вщент наклепи ворогів, що намагаються опорочити радянський лад (Рад. Укр., 4.1 1959, 2).
@ Зводити (звести) наклеп на кого - що - поширювати про кого-, що-небудь неправду, брехню. Лукавий Доброслав і тут хотів відігратися на іншому, хотів обдурити Данила, гадав звести наклеп на Григорія, щоб на нього впала вся кара (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 499).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | наклеп | наклепи |
Родовий | наклепу | наклепів |
Давальний | наклепові, наклепу | наклепам |
Знахідний | наклеп | наклепи |
Орудний | наклепом | наклепами |
Місцевий | на/у наклепі | на/у наклепах |
Кличний | наклепе | наклепи |