наличник
НАЛИЧНИК, а, ч. Накладна планка, що обрамляє вікна або двері. Тут, де тепер стоїть будинок під шиферним дахом, стояв колись будиночок під білим залізом з голубими різьбленими наличниками на вікнах (Руд., Вітер.., 1958, 21); Двоє вікон розмальовані червоною фарбою, а над наличниками майстри вирізьбили з дерева якісь загадкові візерунки (Чорн., Визвол. земля, 1959, 12).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | наличник | наличники |
Родовий | наличника | наличників |
Давальний | наличникові, наличнику | наличникам |
Знахідний | наличник | наличники |
Орудний | наличником | наличниками |
Місцевий | на/у наличнику | на/у наличниках |
Кличний | наличнику | наличники |