наллятий
НАЛЛЯТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до налляти 1 - 4.
2. Наповнений чим-небудь. Коні зупинилися, дико поводячи наллятими кров'ю очима (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 122); Пшениці стояли повноколосі, налляті молоком (Донч., VI, 1957, 54); * Образно. Ківш життя, поверх наллятий. Випив він у повній мірі (Шер., Щастя.., 1951, 75).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | наллятий | наллята | налляте | налляті |
Родовий | наллятого | наллятої | наллятого | наллятих |
Давальний | наллятому | наллятій | наллятому | наллятим |
Знахідний | наллятий, наллятого | налляту | налляте | налляті, наллятих |
Орудний | наллятим | наллятою | наллятим | наллятими |
Місцевий | на/у наллятому, наллятім | на/у наллятій | на/у наллятому, наллятім | на/у наллятих |