напалений
НАПАЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до напалити. Взимку можна було іноді погрітися біля гаряче напаленої груби (Тулуб, Людолови, І, 1957, 89); Артур відчув, як він упрів, стоячи в кабінеті біля самої грубки, надто напаленої газом (Хор., Місто.., 1962, 120); // напалено, безос. присудк. сл. У кімнаті було напалено й душно (Бойч., Молодість, 1949, 186).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | напалений | напалена | напалене | напалені |
Родовий | напаленого | напаленої | напаленого | напалених |
Давальний | напаленому | напаленій | напаленому | напаленим |
Знахідний | напалений, напаленого | напалену | напалене | напалені, напалених |
Орудний | напаленим | напаленою | напаленим | напаленими |
Місцевий | на/у напаленому, напаленім | на/у напаленій | на/у напаленому, напаленім | на/у напалених |