напалювати
НАПАЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАПАЛИТИ, палю, палиш, док., перех. 1. що і без додатка. Спалюючи дрова, вугілля і т. ін., нагрівати що-небудь. - А як же буде сьогодні? Гості теж будуть мерзнути, чи що? - Ну, вже ж для гостей напалять! (Л. Укр., III, 1952, 497); Вона напалила піч, виробила хлібини, посадила їх на гарячу черінь і закрила заслінкою (Чорн., Визвол. земля, 1950, 193).
2. Перепалюванням виготовляти яку-небудь кількість чогось. - Піч лише одну треба підремонтувати. Другу ми цього року чіпати не будемо, доки не напалимо вогнетривкої цегли (Коп., Вибр., 1953, 327); Разом з людьми він звалив чимало дубів, напалив вугілля (Скл., Святослав, 1959, 96); // Спалювати яку-небудь кількість чогось. - В Троянівці пастухи картоплю печуть, - мріяв уголос Марко. - Напалять сухого картоплиння, а тоді понаносять картузами картоплі (Тют., Вир, 1964, 340).
3. Випалювати на поверхні чого-небудь якусь мітку, позначку і т. ін. Марині кинувсь в вічі хрест, що батько напалив на сволоці, як із страсті вернулися (Мирний, IV, 1955, 223).
4. тільки док. Курячи, наповнити приміщення тютюновим димом.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | напалюю | напалюємо |
2 особа | напалюєш | напалюєте |
3 особа | напалює | напалюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | напалюватиму | напалюватимемо |
2 особа | напалюватимеш | напалюватимете |
3 особа | напалюватиме | напалюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | напалював | напалювали |
Жіночий рід | напалювала | |
Середній рід | напалювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | напалюймо | |
2 особа | напалюй | напалюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | напалюючи | |
Минулий час | напалювавши |