напилок
НАПИЛОК, лка, ч. Стальний різальний інструмент у формі бруска з насічкою, що вживається для обточування металевих та деяких інших виробів. Не може Іван Кіндратович жити без цього. Все щось мудрує. Все щось тре напилком, пиляє ножівкою (Ткач, Арена, 1960. 204); Яворський дав Іванові напилок та мідну трубку (Чорн., Визвол. земля, 1959, 56).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | напилок | напилки |
Родовий | напилка | напилків |
Давальний | напилкові, напилку | напилкам |
Знахідний | напилок | напилки |
Орудний | напилком | напилками |
Місцевий | на/у напилку | на/у напилках |
Кличний | напилку | напилки |