НАПОПОЛАМ, присл., розм. Те саме, що пополам. Павло кілька разів зряду жадібно затягся цигаркою. - Брехня! Напополам перервусь, а таки доб'юся свого (Головко, II, 1957, 474); Вовки виють в степах, буран рве землю, мете за вікном сніговицею напополам з піском (Гончар, II, 1959, 96).