напускатися
НАПУСКАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., НАПУСТИТИСЯ, ущуся, устишся, док., розм. 1. Нападати на кого-, що-небудь. Натиснули і напустились, Рутульці кинулись на вал. Троянці, як чорти, озлились. Рутульців били наповал (Котл., І, 1952, 236); // Накидатися на кого-небудь з докорами, лайкою і т. ін. - Відбиватися [від собак] треба, а не ховатися одна за одну, - напускався на дівчат Данько (Гончар, Таврія, 1952, 22); Через хвилину убіг Василь у хату і напустився на Галю, чого вона лягла на його місці (Мирний, IV, 1955, 85); Уляна, побачивши конячину в хліві, напустилася на Йоньку з лайкою та погрозами, просила, щоб відвів із двору (Тют., Вир, 1964, 395).
2. Раптово посилюватися (про дощ). Дощ напускається. Ніхто й не думає ховатись від нього (Гончар, III, 1959, 393); Напустився густий дощ (Чари., Визвол. земля, 1959, ЗО).
3. Нахмурюватися, насуплюватися (про обличчя, брови і т. ін.). Янсон сів на керівному місці, витяг з-під поли маленьку замусолену брошурку, брови йому напустилися, бо міркував (Кач., II, 1958, 43).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | напускаюся | напускаємося |
2 особа | напускаєшся | напускаєтеся |
3 особа | напускається | напускаються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | напускатимуся | напускатимемося |
2 особа | напускатимешся | напускатиметеся |
3 особа | напускатиметься | напускатимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | напускався | напускалися |
Жіночий рід | напускалася | |
Середній рід | напускалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | напускаймося | |
2 особа | напускайся | напускайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | напускаючись | |
Минулий час | напускавшись |