наркотик
НАРКОТИК, у, ч. 1. Речовина, що збуджує або пригнічує центральну нервову систему людини й тварини. Доктор Темір нервово тре гарячого лоба. Уже кілька ночей не спить. Не допомагають наркотики, що він їх вживає щодня (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 261); Серед багатьох відомих людству наркотиків одним з найшкідливіших є нікотин, що потрапляє в організм під час куріння тютюну (Наука.., 7, 1957, 26); Корову поклали на тюки з соломою, ввели наркотики (Хлібороб Укр., 12, 1963, 26); * У порівн. Всюди його переслідував усе той клацаючий, дурманливий, ніби наркотик, звук (Гончар, Тропка, 1963, 216).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | наркотик | наркотики |
Родовий | наркотику | наркотиків |
Давальний | наркотикові, наркотику | наркотикам |
Знахідний | наркотик | наркотики |
Орудний | наркотиком | наркотиками |
Місцевий | на/у наркотику | на/у наркотиках |
Кличний | наркотику | наркотики |