наробитися
НАРОБИТИСЯ, роблюся, робишся; мн. наробляться; док., розм. Багато, досхочу попрацювати. - Як тихо.. - думав собі Зінько.. - І добре жити під тими тихими вербами, усмак наробившись, усмак і відпочивши! (Гр., II, 1963, 372); Веселіше на душі стає, як наробишся! (Горд., Дівчина.., 1954, 206); // Багато попрацювавши, стомитися. [Дід Северин:] Наробиться, на сонці напечеться, насилу ноги додому приволоче; тільки ж вулиця загомонить, то де тая в його й сила візьметься: так немов і не ходило й не робило (Вас., III, 1960, 62); Де він не робить, як він не наробиться, а увечері таки прийде до неї (Стельмах, І, 1962, 526).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | нароблюся | наробимося |
2 особа | наробишся | наробитеся |
3 особа | наробиться | наробляться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | наробився | наробилися |
Жіночий рід | наробилася | |
Середній рід | наробилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наробімося | |
2 особа | наробися | наробіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | наробившись |