народництво
НАРОДНИЦТВО, а, с. Суспільно-політичний рух дрібнобуржуазної інтелігенції Росії в пореформений період (друга половина XIX ст.), який ідеалізував селянську общину й заперечував керівну роль робітничого класу в революції. Ідеалізація селянина та його общини - одна з неодмінних складових частин народництва.. (Ленін, 2, 196.9, 499); Пануючим напрямом суспільного руху, що відповідав ідейним поглядам різночинців, було народництво як суспільна течія, яка втягнула в своє русло все дійсно краще й передове, що було у народів Росії (Ком. Укр., 12, 1966, 41).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | народництво | народництва |
Родовий | народництва | народництв |
Давальний | народництву | народництвам |
Знахідний | народництво | народництва |
Орудний | народництвом | народництвами |
Місцевий | на/у народництві | на/у народництвах |
Кличний | народництво | народництва |