наскоком
НАСКОКОМ, присл., розм. 1. На повному ходу, не зупиняючи руху, з розгону. Назустріч ішов другий дівочий гурт. Половина бурсаків, мов по команді, наскоком побігла до другого гурту... (Вас., І, 1959, 235).
2. перен. Раптово, не продумавши як слід; похапцем. Треба, щоб питання художнього виховання дітей.. обмірковувались частіше, ..щоб наступні олімпіади готувати не наскоком, а заздалегідь (Довж., III, 1960, 15).
наскок
НАСКОК, у, ч., розм. 1. Раптовий напад на кого-, що-небудь. Зібралися бояри до Данила після нічного наскоку на ворога (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 316); Спустошливими наскоками сармати розорили значну частину Скіфії і змусили скіфів стягнути свої головні сили в Крим (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 216); * Образно. Нам зрозумілими стали вічні наскоки моря на острів (Коцюб., II, 1955, 299); Шумів ліс од раптового наскоку бурі, закректали дерева, і знов гудуть, гудуть (Ю. Янов., І, 1954, 81).
З наскоку - те саме, що наскоком. З наскоку тріснув [Турн] булавою По в'язах, великан упав. Об землю вдаривсь головою (Котл., І, 1952, 239); [Спичаковський;] Ви, товариші [репортери], звикли все з наскоку, наспіх. Мушу вам сказати, що нема нічого більш шкідливого, ніж хапливість (Коч., II, 1956, 68).
2. перен. Грубе звинувачення когось у чому-небудь. Буржуазні "теоретики" чимдалі посилюють наскоки на позитивного героя нашої літератури, вдаються до різних наклепів на радянську дійсність (Рад. літ-во, 4, 1963, 137).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | наскок | наскоки |
Родовий | наскоку | наскоків |
Давальний | наскокові, наскоку | наскокам |
Знахідний | наскок | наскоки |
Орудний | наскоком | наскоками |
Місцевий | на/у наскоку | на/у наскоках |
Кличний | наскоку | наскоки |