наслідувальний
НАСЛІДУВАЛЬНИЙ, а, е. 1. Стос. до наслідування. Вчителі, продумано використовуючи наслідувальні психічні процеси, можуть досягнути великого виховного ефекту (Рад. літ-во, 2, 1965, 64).
2. Який є результатом наслідування чужих зразків; позбавлений самостійності. Попри учнівський і наслідувальний характер багатьох віршів, збірка "На білих островах" [М. Рильського] все ж засвідчила появу неабиякого таланту (Криж., М. Рильський, 1960, 17).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | наслідувальний | наслідувальна | наслідувальне | наслідувальні |
Родовий | наслідувального | наслідувальної | наслідувального | наслідувальних |
Давальний | наслідувальному | наслідувальній | наслідувальному | наслідувальним |
Знахідний | наслідувальний, наслідувального | наслідувальну | наслідувальне | наслідувальні, наслідувальних |
Орудний | наслідувальним | наслідувальною | наслідувальним | наслідувальними |
Місцевий | на/у наслідувальному, наслідувальнім | на/у наслідувальній | на/у наслідувальному, наслідувальнім | на/у наслідувальних |