насмішити
НАСМІШИТИ, шу, шиш, док., перех. Діями або словами викликати сміх у кого-небудь, змусити сміятися кого-небудь; розсмішити. Насмішив [Радюк] старих своїми веселими оповіданнями і причарував серце молодої чорними очима й веселою розмовою (Н.-Лев., І, 1956, 443); Вона його насмішила своєю поведінкою (Руд., Остання шабля, 1959, 55); // Викликати насмішки у кого-небудь. [Ничипір:] Не слід ніколи спішити, щоб людей не насмішити (Крон., І, 1958, 215).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | насмішу | насмішимо |
2 особа | насмішиш | насмішите |
3 особа | насмішить | насмішать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | насмішив | насмішили |
Жіночий рід | насмішила | |
Середній рід | насмішило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | насмішімо | |
2 особа | насміши | насмішіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | насмішивши |