настанова
НАСТАНОВА, и, ж. Вказівка або порада діяти певним чином. Вона уважно вислуховувала перед відрядженням Олексійові настанови, обіцяла виконати їх пунктуально і послідовно (Логв., Літа.., 1960, 175); // Директива керівних органів. Настанова партії на будівництво соціалізму в нашій країні була прийнята на XIV партійній конференції як закон партії (Рад. Укр., 19.1 1954, 4).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | настанова | настанови |
Родовий | настанови | настанов |
Давальний | настанові | настановам |
Знахідний | настанову | настанови |
Орудний | настановою | настановами |
Місцевий | на/у настанові | на/у настановах |
Кличний | настаново | настанови |
настановити
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | настановлю | настановимо |
2 особа | настановиш | настановите |
3 особа | настановить | настановлять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | настановив | настановили |
Жіночий рід | настановила | |
Середній рід | настановило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | настановімо | |
2 особа | настанови | настановіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | настановивши |