настійний
НАСТІЙНИЙ, а, е. 1. Який здійснюється з наполегливістю, завзяттям; сповнений наполегливістю, завзяттям. Максим прожив у Чернігові тиждень і, незважаючи на настійні умовляння матері побути ще, став збиратися в дорогу (Рибак, Час.., 1960, 138); Я вважав, що найкращий спосіб виправлення вад - це настійний показ позитивного прикладу (Довж., III, 1960, 208).
2. Дуже потрібний; невідкладний. Широке впровадження громадських начал у діяльності культурно-освітніх закладів є настійною вимогою самого життя (Ком. Укр., 5, 1962, 53); Є настійна потреба в написанні великих монографій (Мовозн., XVII, 1962, ЗО).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | настійний | настійна | настійне | настійні |
Родовий | настійного | настійної | настійного | настійних |
Давальний | настійному | настійній | настійному | настійним |
Знахідний | настійний, настійного | настійну | настійне | настійні, настійних |
Орудний | настійним | настійною | настійним | настійними |
Місцевий | на/у настійному, настійнім | на/у настійній | на/у настійному, настійнім | на/у настійних |