натворити
НАТВОРИТИ, ворю, вориш, док., перех., розм. Наробити чого-небудь (найчастіше поганого, непередбачливого і т. ін.). Добра Таки чимало натворили, Чимало люду оголили Оці сатрапи-ундіра (Шевч., II, 1963, 296); - Та ви тільки зайдіть, гляньте, що вони там натворили, - дихав у вухо Черевик. - Ну, погром та й годі (Шовк., Інженери, 1956, 366).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | натворю | натворимо |
2 особа | натвориш | натворите |
3 особа | натворить | натворять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | натворив | натворили |
Жіночий рід | натворила | |
Середній рід | натворило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | натворімо | |
2 особа | натвори | натворіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | натворивши |