натертий
НАТЕРТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до натерти. Клим сьорбав борщ з м'яким запашним хлібом, натертим часником (Горд., II, 1959, 276); В коридорах шкільного будинку відгонить натертими пастою підлогами й сирим вапном (Вільде, Повнол. діти, 1960, 33); Іван знову спробував підвестися, але схопився за шию, на якій запеклися натерті зашморгом синяки (Юхвід, Оля, 1959, 211); // у знач. прикм. Натертий паркет відбивав перехрестя вікон (Ткач, Арена, 1960, 29); // натерто, безос. присудк. сл. Петро сів, у кімнаті все було натерто й начищено так, ніби тут порядкувала досвідчена господиня (Собко, Звич. життя, 1957, 154).
2. у знач. прикм. Те саме, що утрамбований. Він досить швидко видибав за село й повернув праворуч натертим шляхом на Полтавщину (Епік, Тв., 1958, 393); Михайло Сеспель, грузнучи й ковзаючись по натертій відлиглій дорозі, важко шкутильгав селом (Збан., Сеспель, 1961, 307).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | натертий | натерта | натерте | натерті |
Родовий | натертого | натертої | натертого | натертих |
Давальний | натертому | натертій | натертому | натертим |
Знахідний | натертий, натертого | натерту | натерте | натерті, натертих |
Орудний | натертим | натертою | натертим | натертими |
Місцевий | на/у натертому, натертім | на/у натертій | на/у натертому, натертім | на/у натертих |
натерть
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | натерть | натерті |
Родовий | натерті, натерти | натертей |
Давальний | натерті | натертям |
Знахідний | натерть | натерті |
Орудний | натертю | натертями |
Місцевий | на/у натерті | на/у натертях |
Кличний | натерте | натерті |