натішити
НАТІШИТИ, шу, шиш, док., перех., розм. Потішити багато, досхочу. - Осе чоловік, так чоловік! - хвалилась вона. - З ним і побалакаєш як слід, і натішить він тебе своєю розмовою (Мирний, IV, 1955, 361); Напоїло [літо] школярів сонцем, натішило водою в піонерських та трудових таборах (Знання.., 9, 1965, 1).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | натішу | натішимо |
2 особа | натішиш | натішите |
3 особа | натішить | натішать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | натішив | натішили |
Жіночий рід | натішила | |
Середній рід | натішило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | натішмо | |
2 особа | натіш | натіште |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | натішивши |