начинити
НАЧИНИТИ1 див. начиняти.
НАЧИНИТИ2, чиню, чиниш, док., перех., заст. 1. Наробити, натворити чого-небудь (перев. недоброго). Наварив пива - начинив дива (Номис, 1864, № 7572); Дитина одвернулася і начинила репету (Мирний, IV, 1955, 49).
2. Зробити ким-, чим-небудь. Як же.. громада зібралася на пораду, кого начинити сотником, то всі ув один голос і гукнули: - А кому ж буть? Уласовичу, Забрьощенку (Кв.-Осн., II, 1956, 153).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | начиню | начинимо |
2 особа | начиниш | начините |
3 особа | начинить | начинять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | начинив | начинили |
Жіночий рід | начинила | |
Середній рід | начинило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | начинімо | |
2 особа | начини | начиніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | начинивши |