начитаний
НАЧИТАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до начитати.
2. у знач. прикм. Який прочитав багато книжок і набув всебічних знань. Платон Петрович був освічений і начитаний, як і його батько (Н.-Лев., І, 1956, 619); Якось після роботи за склянкою пива поділився Завадка своїми невеселими думками з одним пайовиком, молодим, але на той час дуже начитаним парубком (Вільде, Сестри.., 1958, 117).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | начитаний | начитана | начитане | начитані |
Родовий | начитаного | начитаної | начитаного | начитаних |
Давальний | начитаному | начитаній | начитаному | начитаним |
Знахідний | начитаний, начитаного | начитану | начитане | начитані, начитаних |
Орудний | начитаним | начитаною | начитаним | начитаними |
Місцевий | на/у начитаному, начитанім | на/у начитаній | на/у начитаному, начитанім | на/у начитаних |