нашийник
НАШИЙНИК, а, ч . 1. Ремінець або металеве кільце з застібкою, що надівається на шию тварини. Схопивши за нашийник сірого пса, він відтяг його від парубка... (Донч., III, 1956, 52); - Ну, ходімо вже, - і потягла [дівчина] телятко за нашийник (Тют., Вир, 1964, 310); * У порівн. Твердий комірець давив, муляв горло, як вузький нашийник (Коп., Десятикласники, 1938, 280).
2. У дишельній упряжі без хомута - широкий ремінь, один кінець якого надівається на шию коня, а другий закріплюється на передньому кінці дишла. За одним махом зробив [Панталаха] порядок: повідпинав нашийники від дишля (Фр., II, 1950, 240).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нашийник | нашийники |
Родовий | нашийника | нашийників |
Давальний | нашийникові, нашийнику | нашийникам |
Знахідний | нашийник | нашийники |
Орудний | нашийником | нашийниками |
Місцевий | на/у нашийнику | на/у нашийниках |
Кличний | нашийнику | нашийники |