небожа
НЕБОЖА, ати, с. 1. Зменш.-пестл. до небіж і небога. Грицько так і покинув своїх [дітей] на ніч у сестри, бо другого дня треба було їхати рано, то тітка й зоставила в себе небожат (Гр., II, 1963, 406); В Яготині Шевченко зробив.. оригінальні портрети В. Рєпніної, дітей - небожат княжни (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 125).
2. тільки мн., пестл. Звертання старшого до молодших. Веселі небожата!.. Я байку розкажу - послухайте, хлоп'ята! (Бор., Тв., 1957, 129); Для вас, небожата, відси така наука: ніколи не підіймай на сміх бідного чоловіка (Фр., IV, 1950, 66).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | небожа | небожата |
Родовий | небожати | небожат |
Давальний | небожаті | небожатам |
Знахідний | небожа | небожат |
Орудний | небожам | небожатами |
Місцевий | на/у небожаті | на/у небожатах |
Кличний | небожа | небожата |
небіж
НЕБІЖ, небожа, ч. 1. Син брата або сестри (про рідних, двоюрідних, троюрідних); племінник. З лісу на прогалину виходять дядько Лев і небіж його Лукаш (Л. Укр., III, 1952, 193); Як і першого разу, Сава Петрович зустрів небожа привітно (Головко, II, 1957, 272).
2. пестл. Звертання до чоловіка, молодшого віком. Хто не вміє заробить, То той не вмітиме й пожить. А ти як думаєш, небоже? (Шевч., II, 1963, 331); Ой казав же мені батько: - Женися, небоже (Коломийки, 1969, 250).
3. заст. Бідолаха. - Проспівав ти літо боже, - Вдача вже твоя така, - А тепер танцюй, небоже, На морозі гопака! (Гл., Вибр., 1951, 82).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | небіж | небожі |
Родовий | небожа | небожів |
Давальний | небожеві, небожу | небожам |
Знахідний | небожа | небожів |
Орудний | небожем | небожами |
Місцевий | на/у небожі, небожу, небожеві | на/у небожах |
Кличний | небожу | небожі |