невдоволений
НЕВДОВОЛЕНИЙ, а, е, без додатка, ким, чим, з кого - чого, на кого - що. Який відчуває невдоволення. Писар з писаршею та Леонідом Семеновичем вернулись додому, дуже невдоволені і навіть сердиті (Н.-Лев., IV, 1956, 135); Василько побачив, що батько чимсь дуже невдоволений (Донч., V, 1957, 119); Юхим, невдоволений з Мухи, важко одвів погляд від нього (Головко, II, 1957, 303); - Грицько? Ти що, не поїхав, виходить? - Як бачиш, - знизав плечима Саранчук, невдоволений на Павла, що так нагло розвіяв його мрії (Головко, II, 1957, 517); // у знач. ім. невдоволений, ного, ч. Той, хто відчуває невдоволення. Люта розправа з усіма невдоволеними стала лозунгом уряду після 9-го січня (Ленін, 8, 1949, 108); // Який виражає невдоволення. Нептун сидів поважно і мружив невдоволені очі (Коцюб., II, 1955, 387); З-під ковдри прозвучало невдоволене бурчання (Шовк., Інженери, 1948, 29).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | невдоволений | невдоволена | невдоволене | невдоволені |
Родовий | невдоволеного | невдоволеної | невдоволеного | невдоволених |
Давальний | невдоволеному | невдоволеній | невдоволеному | невдоволеним |
Знахідний | невдоволений, невдоволеного | невдоволену | невдоволене | невдоволені, невдоволених |
Орудний | невдоволеним | невдоволеною | невдоволеним | невдоволеними |
Місцевий | на/у невдоволеному, невдоволенім | на/у невдоволеній | на/у невдоволеному, невдоволенім | на/у невдоволених |