невикритий
НЕВИКРИТИЙ, а, е. Якого не викрили, не виявили, не розкрили. [Градов:] Одна підлість неодмінно тягне за собою другу, один невикритий злочин призводить до нового злочину (Собко, П'єси, 1958, 249); [Камо:] Це ж не можна, щоб Камо замовк назавжди, щоб впивались тріумфом жандармські тхори, щоб, невикритий, знову пробрався в ряди провокатор мерзенний... (Лев., Драми.., 1967, 5).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | невикритий | невикрита | невикрите | невикриті |
Родовий | невикритого | невикритої | невикритого | невикритих |
Давальний | невикритому | невикритій | невикритому | невикритим |
Знахідний | невикритий, невикритого | невикриту | невикрите | невикриті, невикритих |
Орудний | невикритим | невикритою | невикритим | невикритими |
Місцевий | на/у невикритому, невикритім | на/у невикритій | на/у невикритому, невикритім | на/у невикритих |