невинно
НЕВИННО. 1. Присл. до невинний 1, 3. Я бачу - з жил невинна кров тече (Л. Укр., IV, 1954, 114); - Карай мене, Романе. Мій злочин.. Тебе міг невинно занапастити (Шиян, Баланда, 1957, 112); Це Владкове оповідання, виголошене зовсім невинно.., від початку до кінця викликало ненастанні вибухи сміху в усій компанії (Фр., VI, 1951, 142).
2. діал. Несправедливо; без причини. Її жаль гризе, що він невинно гнівається (Коб., III, 1956, 338).