невпокійний
НЕВПОКІЙНИЙ, а, е, заст. Неспокійний, тривожний. Катря стояла, дивилася і думала - невпокійна, тривожна (Вовчок, І, 1955, 230); Рядом з добрими думками в малому серці [Чіпки] ворушилося щось недобре, неспокійне... (Мирний, І, 1949, 147); - Далі починається моє.. невпокійне учителювання (Вас., IV, 1960, 37).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | невпокійний | невпокійна | невпокійне | невпокійні |
Родовий | невпокійного | невпокійної | невпокійного | невпокійних |
Давальний | невпокійному | невпокійній | невпокійному | невпокійним |
Знахідний | невпокійний, невпокійного | невпокійну | невпокійне | невпокійні, невпокійних |
Орудний | невпокійним | невпокійною | невпокійним | невпокійними |
Місцевий | на/у невпокійному, невпокійнім | на/у невпокійній | на/у невпокійному, невпокійнім | на/у невпокійних |