невтоленний
НЕВТОЛЕННИЙ, НЕУТОЛЕННИЙ, а, е. Те саме, що невтолимий. Стояв старий біля мартена, Немов на вахті при вогні, І сила праці невтоленна Кипіла в серці, в глибині (Шпорта, Вибр., 1958, 211); Лікуватимеш свої пекучі рани І втишуватимеш неутоленний біль Не день ти і не два, о краю мій коханий! (Рильський, Поеми, 1957, 227).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | невтоленний | невтоленна | невтоленне | невтоленні |
Родовий | невтоленного | невтоленної | невтоленного | невтоленних |
Давальний | невтоленному | невтоленній | невтоленному | невтоленним |
Знахідний | невтоленний, невтоленного | невтоленну | невтоленне | невтоленні, невтоленних |
Орудний | невтоленним | невтоленною | невтоленним | невтоленними |
Місцевий | на/у невтоленному, невтоленнім | на/у невтоленній | на/у невтоленному, невтоленнім | на/у невтоленних |