невідлучний
НЕВІДЛУЧНИЙ, а, е. Який постійно перебуває коло кого-, чого-небудь; невідступний. Та ось сокира готова.. Готова невідлучна товаришка селянина (Фр., IV, 1950, 193).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | невідлучний | невідлучна | невідлучне | невідлучні |
Родовий | невідлучного | невідлучної | невідлучного | невідлучних |
Давальний | невідлучному | невідлучній | невідлучному | невідлучним |
Знахідний | невідлучний, невідлучного | невідлучну | невідлучне | невідлучні, невідлучних |
Орудний | невідлучним | невідлучною | невідлучним | невідлучними |
Місцевий | на/у невідлучному, невідлучнім | на/у невідлучній | на/у невідлучному, невідлучнім | на/у невідлучних |