невіруючий
НЕВІРУЮЧИЙ, а, е. Який заперечує релігію, не визнає існування бога. Невіруюча людина; // у знач. ім. невіруючий, чого, ч .; невіруюча, чої, ж. Людина, яка не визнає існування бога; атеїст. Комунізм.. зримо і реально відбиває справжні сподівання всіх чесних трудівників - як віруючих, так і невіруючих (Ком. Укр., 1, 1968, 32).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | невіруючий | невіруючі |
Родовий | невіруючого | невіруючих |
Давальний | невіруючому | невіруючим |
Знахідний | невіруючого | невіруючих |
Орудний | невіруючим | невіруючими |
Місцевий | на/у невіруючому, невіруючім | на/у невіруючих |
Кличний | невіруючий | невіруючі |
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | невіруючий | невіруюча | невіруюче | невіруючі |
Родовий | невіруючого | невіруючої | невіруючого | невіруючих |
Давальний | невіруючому | невіруючій | невіруючому | невіруючим |
Знахідний | невіруючий, невіруючого | невіруючу | невіруюче | невіруючі, невіруючих |
Орудний | невіруючим | невіруючою | невіруючим | невіруючими |
Місцевий | на/у невіруючому, невіруючім | на/у невіруючій | на/у невіруючому, невіруючім | на/у невіруючих |