неграмотний
НЕГРАМОТНИЙ, а, е. 1. Який не вміє читати й писати. - Марта украла [книжку], - відказала [мама].. - Нащо? Вона ж неграмотна! - здивувався папа (Мирний, IV, 1955, 348); - Повернеться твій Оксен із служби та візьме собі в подруги курсистку стрижену, а тебе покине. Навіщо ти йому здалася, неграмотна й темна? (Тют., Вир, 1964, 23); // у знач. ім. неграмотний, ного, ч.; неграмотна, ної, ж. Людина, яка не вміє читати й писати. - Неграмотному треба все в голові тримати, часом і забудеться, а грамотний записав - папір не голова - з нього не втече (Коцюб., І, 1955, 451); // Який допускає граматичні, стилістичні і т. ін. помилки; малограмотний. Неграмотний учень; // перен. Недостатньо обізнаний у чому-небудь; недосвідчений, некмітливий. [Омелько:] А справді, і я знав її [загадку]. [Іван:] Та справді ж, справді у решеті дірки! Ех, ви, неграмотні! А ну вгадайте другу! (Кроп., І, 1958, 84).
2. Який містить у собі граматичні, стилістичні і т. ін. помилки; безграмотний. Неграмотний твір.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | неграмотний | неграмотні |
Родовий | неграмотного | неграмотних |
Давальний | неграмотному | неграмотним |
Знахідний | неграмотного | неграмотних |
Орудний | неграмотним | неграмотними |
Місцевий | на/у неграмотному, неграмотнім | на/у неграмотних |
Кличний | неграмотний | неграмотні |
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | неграмотний | неграмотна | неграмотне | неграмотні |
Родовий | неграмотного | неграмотної | неграмотного | неграмотних |
Давальний | неграмотному | неграмотній | неграмотному | неграмотним |
Знахідний | неграмотний, неграмотного | неграмотну | неграмотне | неграмотні, неграмотних |
Орудний | неграмотним | неграмотною | неграмотним | неграмотними |
Місцевий | на/у неграмотному, неграмотнім | на/у неграмотній | на/у неграмотному, неграмотнім | на/у неграмотних |