недоліток
НЕДОЛІТОК, тка, ч. 1. Юнак чи дівчина, що не досягли повноліття; підліток. - Була [Орина] нічого, а тепер, кажу вам, не знаю, а Текля ще недоліток (Свидн., Люборацькі, 1955, 92); - Якщо вже ти недоліткові дозволяєш любовні шури-мури, то хай на мотоцикл та й жене собі на побачення (Гончар, Тронка, 1963, 107).
2. перен., зневажл. Уживається як лайлива, презирлива назва недостойної, розбещеної, малорозвиненої і т. ін. людини. Покритка попідтинню з байстрям шкандибає, Батько й мати одцурались.. А панич не знає, з двадцятою, недоліток, Душі пропиває! (Шевч., І 1964, 239)
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | недоліток | недолітки |
Родовий | недолітка | недолітків |
Давальний | недоліткові, недолітку | недоліткам |
Знахідний | недолітка | недолітків |
Орудний | недолітком | недолітками |
Місцевий | на/у недолітку, недоліткові | на/у недолітках |
Кличний | недолітку | недолітки |